Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.01.2025 року у справі №757/34859/21
Постанова ВССУ від 21.02.2024 року у справі №757/34859/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 757/34859/21-ц

провадження № 61-14372св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року у складі судді Хайнацького Є. С. та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про визнання недійсним договору купівлі-продажу предмету лізингу та стягнення сплачених коштів.

На обґрунтування позову зазначав, що 25 листопада 2019 року він уклав із АТ КБ «ПриватБанк» договір фінансового лізингу № ODH0А!00000181.

Згідно з додатком № 1 до договору № ODH0А!00000181 від 25 листопада 2019 року предметом договору фінансового лізингу є автомобіль Mazda CX 5, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 520 000,00 грн.

17 березня 2021 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір № б/н купівлі-продажу предмету лізингу. Даний договір укладено з повним розрахунком між сторонами за предмет лізингу відповідно до договору фінансового лізингу № ODH0А!00000181.

Згідно пункту 1.2 цього договору, продавець підтверджує, що товар на момент укладення даного договору належить йому на праві власності, товар не новий та був у використанні, що у відношенні його на момент укладення договору, не має прав третіх осіб, товар не перебуває у заставі, під арештом, на нього немає яких-небуть інших існуючих зобов`язань та обтяжень.

Відповідно до пункту 8.2 зазначеного договору, сторони домовились, що всі можливі претензії за цим договором повинні бути розглянуті будь-якою зі сторін не пізніше 30 днів з моменту отримання претензії.

17 березня 2021 року між ОСОБА_1 та довіреною особою АТ КБ «ПриватБанк» Бондар О. Ю. укладено акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу, у якому зазначено, що лізингоодержувач повністю сплатив лізингодавцю всі належні до сплати платежі за договором. Предмет лізингу - автомобіль Mazda CX 5, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , разом із відповідними документами передано у власність лізингоодержувачу.

18 березня 2021 року позивач звернувшись до сервісного центру МВС України з метою перереєстрації автомобіля Mazda CX 5, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 дізнався, що номер двигуна не співпадає з номером двигуна заводу виробника зазначеного автомобіля. Даний двигун перебуває у розшуку в Інтерполі. У зв`язку із чим вказаний автомобіль Mazda CX 5, 2018 року випуску, був поміщений на штраф майданчик, та вилучено свідоцтво про реєстрацію автомобіля.

У той же день слідчими Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області по даному факту було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 358 КК України.

01 квітня 2021 року на адресу відповідача позивачем направлена претензія про розірвання договору фінансового лізингу від 25 листопада 2019 року, договору купівлі-продажу предмета лізингу від 17 березня 2021 року та повернення коштів сплачених за договором фінансового лізингу від 25 листопада 2019 року № ODH0А!00000181.

14 квітня 2021 року відповідачем було надано відповідь про відсутність підстав для задоволення претензії та повернення позивачеві сплачених за спірний автомобіль коштів, оскільки на момент оформлення лізингу претензій з боку сервісного центру до даного автомобіля не було, провини банка немає.

У той же час спірний договір купівлі-продажу предмету лізингу був укладений 17 березня 2021 року, до сервісного центру з метою реєстрації даного автомобіля позивач звернувся на наступний день та написав заяву про проведення експертизи відповідно до вимог чинного законодавства.

Вважаючи, що при укладенні договору він помилився щодо обставин, що мають істотне значення, що відповідно до статті 229 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним, а також посилаючись на пункт 15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, статті 203 215 229 673 675 678 679 680 682 688 ЦК України просив визнати недійсним договір купівлі-продажу предмета лізингу від 17 березня 2021 року № б/н - автомобіля Mazda CX 5, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , застосувати реституцію та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача кошти в сумі 520 000,0 грн, сплачені за автомобіль Mazda CX 5, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , 45 748,05 грн винагороди сплаченої на користь лізингодавця за отримане у лізинг майно та платежі з відшкодування витрат лізингодавця, пов`язаних із страхуванням предмета лізингу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір № б/н купівлі-продажу предмету лізингу, укладений 17 березня 2021 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 .

Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 здійснені лізингові платежі у розмірі 565 738,05 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Не погоджуючись із цим рішенням, АТ КБ «Приватбанк» оскаржило його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року змінено в частині стягнення лізингових платежів, викладено третій абзац резолютивної частини в редакції цієї постанови.

Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 здійснені лізингові платежі у розмірі 520 000, 00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу предмету лізингу від 17 березня 2021 року - автомобіля Mazda CX 5, 2018 року випуску, універсал, номер кузова НОМЕР_1 та стягнення частини лізингових платежів, що складаються з вартості авто в розмірі 520 000,00 грн.

Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо стягнення з відповідача на користь позивача здійснених лізингових платежів саме у розмірі 45 748,05 грн винагороди сплаченої на користь лізингодавця за отримане у лізинг майно та платежі з відшкодування витрат лізингодавця, пов`язаних зі страхуванням предмету лізингу.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

04 жовтня 2023 року АТ КБ «Приватбанк» через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у вказаній справі.

В касаційній скарзі заявник просив скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 10 листопада 2023 року ОСОБА_1 просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

08 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що 25 листопада 2019 року ОСОБА_1 уклав із АТ КБ «ПриватБанк» договір фінансового лізингу № ODH0А!00000181.

Згідно з додатком № 1 до договору № ODH0А!00000181 від 25 листопада 2019 року предметом договору фінансового лізингу є автомобіль Mazda CX 5, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 520 000,00 грн.

17 березня 2021 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір № б/н купівлі-продажу предмету лізингу. Даний договір укладено з повним розрахунком між сторонами за предмет лізингу відповідно до договору фінансового лізингу № ODH0А!00000181.

Згідно підпункту 1.1 пункту 1 цього договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю товар, що вказаний в Таблиці 1, а покупець зобов`язається прийняти товар на умовах, визначених цим договором.

Продавець підтверджує, що товар на момент укладання даного договору належить йому на праві власності, товар не новий та був у використанні, що у відношенні його, на момент укладення даного договору, немає прав третіх осіб, товар не перебуває в заставі, під арештом, на нього немає яких-небудь інших існуючих зобов`язань та обтяжень. Покупець розуміє, що продавець не є виробником товару, тому всі претензії щодо якості (в тому числі, прихованих недоліків) та комплектності товару покупець може пред`являти виключно виробнику товару (підпункти 1.2-1.3 пункту 1 цього договору).

Відповідно до пункту 8. 2 зазначеного договору сторони домовились, що всі можливі претензії за цим договором повинні бути розглянуті будь-якою зі сторін не пізніше 30 днів з моменту отримання претензії.

17 березня 2021 року між ОСОБА_1 та довіреною особою АТ КБ «ПриватБанк» Бондар О. Ю. укладено акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу № ODH0А!00000181 від 25 листопада 2019 року про наступне: 1. Цим актом сторони засвідчують, що всі зобов`язання сторін відповідно до договору № К2Н0А!00000442 було належним чином виконано, претензій стосовно договору та зобов`язань за ним сторони не мають. 2. Лізингоодержувач повністю сплатив лізингодавцю всі належні до сплати платежі за договором. 3. Предмет лізингу - автомобіль Mazda CX 5, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , разом з відповідним документами передано у власність лізингоодержувачу.

Згідно з актом приймання-передачі транспортного засобу, представник лізингодавця та ОСОБА_1 склали цей акт про те, що здійснено приймання-передачу транспортного засобу марки Mazda CX 5 № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію.

Відповідно до повідомлення на ім`я ОСОБА_1 від 31 березня 2021 року, наданого Регіональним сервісним центром Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області Територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ № 0541, під час перевірки було встановлено, що у банку даних Генерального секретаріату Інтерполу номер двигуна спірного транспортного засобу значиться в розшуку.

Вінницьким РУП ГУ НП у Вінницькій області 19 березня 2021 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021025010000271 за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 358 КК України. Даний автомобіль та свідоцтво про реєстрацію автомобіля було тимчасово вилучено та поміщено на штраф майданчик за адресою: вул. Пирогова, 4, м. Вінниця (ЖЕО № 5734).

01 квітня 2021 року на адресу відповідача позивачем направлена претензія про розірвання договору фінансового лізингу від 25 листопада 2019 року, договору купівлі-продажу предмета лізингу від 17 березня 2021 року та повернення коштів сплачених за договором фінансового лізингу від 25 листопада 2019 року № ODH0А!00000181.

14 квітня 2021 року відповідачем було надано відповідь про відсутність підстав для задоволення претензії та повернення позивачеві сплачених за спірний автомобіль коштів, оскільки на момент оформлення лізингу претензій з боку сервісного центру до даного автомобіля не було, провини банка немає.

На підтвердження здійснених позивачем на користь відповідача лізингових платежів, сторона позивача надала суду копії банківської виписки по кредитному договору № ODH0А!00000181 від 25 листопада 2019 року про проведені оплати за період 25 листопада 2019 року до 24 квітня 2021 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

З укладенням договору купівлі-продажу у кожної зі сторін виникають права та обов`язки, які становлять його зміст. Обов`язком продавця є передача майна у власність (у господарське відання або оперативне управління) покупця, а покупець набуває право вимагати передачі йому цього майна. У свою чергу, покупець зобов`язаний прийняти від продавця придбане майно і сплатити за нього обумовлену ціну, а продавець, відповідно, має право вимагати від покупця прийняти продане майно (якщо він у цьому заінтересований) і сплатити за нього належну грошову суму.

17 березня 2021 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір № б/н купівлі-продажу предмету лізингу. Даний договір укладено з повним розрахунком між сторонами за предмет лізингу відповідно до договору фінансового лізингу № ODH0А!00000181.

Згідно підпункту 1.1 пункту 1 цього договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю товар, що вказаний в Таблиці 1, а покупець зобов`язається прийняти товар на умовах, визначених цим договором.

Продавець підтверджує, що товар на момент укладання даного договору належить йому на праві власності, товар не новий та був у використанні, що у відношенні його, на момент укладення даного договору, немає прав третіх осіб, товар не перебуває в заставі, під арештом, на нього немає яких-небудь інших існуючих зобов`язань та обтяжень. Покупець розуміє, що продавець не є виробником товару, тому всі претензії щодо якості (в тому числі, прихованих недоліків) та комплектності товару покупець може пред`являти виключно виробнику товару (підпункти 1.2-1.3 пункту 1 цього договору).

Оспорюючи дійсність вказаного договору, позивач посилався на те, що 18 березня 2021 року він, звернувшись до сервісного центру МВС України з метою перереєстрації автомобіля Mazda CX5, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 дізнався, що номер двигуна не співпадає з номером двигуна заводу виробника зазначеного автомобіля. Даний двигун перебуває у розшуку в Інтерполі. У зв`язку із чим вказаний автомобіль Mazda CX5, 2018 року випуску, був поміщений на штраф майданчик, та вилучено свідоцтво про реєстрацію автомобіля.

Посилаючись на пункт 15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, статті 203 215 229 673 675 678 679 680 682 688 ЦК України просив визнати недійсним договір купівлі-продажу предмета лізингу від 17 березня 2021 року № б/н - автомобіля Mazda CX5, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно положень статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: (1) пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; (2) наявність підстав для оспорення правочину; (3) встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

У відповідності до частини першої статті 216 ЦПК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтею 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Під помилкою слід розуміти неправильне сприйняття особою фактичних обставин, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Для визнання правочину недійсним, як такого, що укладений під впливом помилки, необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, ЦК розуміє в тому числі і помилку в характері (природі) правочину, прав та обов`язків сторін.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття ним фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення.

Не доведено позивачем і недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) інших вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦПК України, а також наявність інших підстав, які можуть мати правовим наслідком визнання правочину недійсним.

Указане унеможливлює задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання договору недійсним.

Інші позовні вимоги є похідними, а тому задоволенню також не підлягають.

Позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін та зобов`язання повернути сплачені грошові кошти/відшкодування збитків, завданих розірванням договору, ОСОБА_1 у цій справі не заявлено.

Суди попередніх інстанцій вказане до уваги не прийняли та дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скаргапідлягає задоволенню, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу предмету лізингу та стягнення сплачених коштів відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов